Проект «Тіньова економіка: соціально-економічні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні»

Проект виконаний Центром соціальних експертиз ІС НАНУ  на замовленняUEPLAG

Час проведення проекту: 2000р.

Ціль – аналіз неофіційної економічної діяльності в Україні на мікрорівні (домогосподарство).

Задачі:

• проаналізувати структуру зайнятості населення, в тому числі і у неофіційному секторі економіки;
• проаналізувати структуру сімейного бюджету, в тому числі частку отриману в неофіційному секторі економіки;
• з’ясувати ставлення членів домогосподарств до податкової політики держави;
• виявити ступінь корумпованості різних установ та організацій в оцінці респондентів;
• проаналізувати структуру та ранги ціннісних орієнтацій населення;
• розробка  рекомендацій та пропозицій.

Вибіркова сукупність
Загальнонаціональне опитування:
було опитано 2000 респондентів в п’яти регіонах України (Центр, Схід, Захід, Південь, Північ), АР Крим та м. Київ  (5 міст обласного та 5 міст районного значення). Репрезентативна квотна вибірка за ознаками: стать, вік, місце проживання.

Експертне опитування:
вибірка – 214 експертів (108 – держслужбовці різного рівня; 106 – підприємці різного рівня. Регіональний розріз: Львів, Житомир, Київ, Полтава, Донецьк, Херсон, Сімферополь).

Зміст звіту по проекту:

Розділ 1. Загальна соціально-демографічна характеристика;
Розділ 2. Зайнятість населення;
Розділ 3. Зайнятість в неформальному секторі економіки;
Розділ 4. Обсяги та структура тіньової складової економічної діяльності (вимір реального життєвого рівня);
Розділ 5. Соціальні наслідки тінізації економічного життя і корумпованості.

Висновки:
1. Працюючі у неформальному секторі значною мірою діють поза законодавчим врегулюванням і або користуються лише незначним правовим захистом, або взагалі не забезпечуються ним. Це позбавляє їх права звертатися в судові інстанції з вимогою виконання контрактних обов’язків, гарантії володіння нерухомістю та дотримання працедавцями норм соціального захисту.
2. У національній політиці  у сфері зайнятості слід неформальний сектор визнати в якості джерела робочих місць. І такій спосіб економічної діяльності, яка здійснюється поза інституціоналізованими економічними структурами дає можливість виживати великим масам людей.
3. Вирішення проблем неформального сектору економіки потребує створення умов для функціонування підприємницького, ринкового, конкурентного середовища, прийняття протекціоністських заходів відносно дрібного бізнесу, встановивши його у правові рамки, оскільки сьогодні саме він активно живить тіньовий сектор.
4. Розвиток неформальної зайнятості на сучасному етапі можна розглядати як прояви механізму саморегулювання економіки. Однак, розвиток неформального сектору треба  спрямувати в цивілізаційне русло.
5. На наш погляд, інформаційне забезпечення компанії з легалізації незадекларованих свого часу доходів повинно стати одним з ключових напрямів боротьби з економічною “тінню”. Вводити Закон про легалізацію доходів потрібно після того, як буде створено відповідні економічні передумови.
6. Оскільки в Україні правове поле вельми нестабільне, невпорядковане, протиречиве і несприятливе для легального підприємництва, прагматичні громадяни бояться легалізувати повний обсяг своїх доходів.
7. Треба спростити систему оподаткування, а  також зменшити розмір певних податків.
8. Для зменшення рівня корупції, необхідна конкурентність у наданні послуг громадянам, аби забезпечити можливість вибору.
9. Дуже складна проблема з переорієнтацією суспільної свідомості щодо хабарництва і підкупу, яке стало нормою при вирішенні особистих та ділових проблем громадян чиорганізацій.
10. Абсолютно недопустиме недофінансування службовців державного апарату, оскільки це спонукає чиновника до корупції.
11. До ухилення від сплати податків в повному обсязі веде перш за все, низький рівень офіційних доходів, високі ставки прибуткового податку і зайнятість в тіньовому секторі економіки, який створив механізми приховування прибутків.
12. Соціологічні дослідження свідчать:
1) більшість громадян не налаштовані декларувати свої доходи;
2) вони добре оволоділи механізмами приховування прибутків від неформальної діяльності;
3) система декларування доходів громадян недостатньо жорстка;
4) в українському суспільстві абсолютно відсутня традиція подання декларацій про доходи;
5) навпаки стереотипів “вкради, обмани або приховай” був впродовж сотень років основою виживання.
13. Основна і найтяжча проблема, яку не обминути і без якої не досягти жодних успіхів у боротьбі з корупцією і хабарництвом – це послідовна, повсякденна, методична робота щодо змін суспільної свідомості. Основний спосіб – 1) утвердження втраченої довіри громадян до держави; 2) докази (конкретні і достовірні) того, що держава стає на захист інтересів окремої людини, груп людей та їхньої суспільно -та природоузгодженої діяльності.

Отже , як це може не здаватися парадоксальним і навіть міфологічним, – відтворення та утвердження духовності, гуманістичності як з боку окремого громадянина і всього громадянського суспільства, так і з боку держави – ось базовий гарант зменшення мафіозності, тінізації, корупції та хабарництва.