Проект виконано Центром соціальних експертиз ІС НАНУ на замовлення ВБО «Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках проекту «Доступ спільнот до послуг з догляду та лікування ВІЛ через зміцнення систем охорони здоров’я» (ACCESS)
Менеджер проекту: Олеся Трофименко
Період реалізації проекту: вересень 2014 – грудень 2014
Мета дослідження: Дослідити існуючу систему моніторингу лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу як компонент єдиної системи моніторингу та оцінки заходів протидії епідемії ВІЛ-інфекції в Україні та розробити відповідні рекомендації з її вдосконалення.
Завдання дослідження:
1. Здійснити ситуаційний аналіз існуючої системи моніторингу лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу та оцінити наявні потоки, обсяги, повноту та якість даних з питань моніторингу лікування на різних організаційних рівнях системи охорони здоров’я.
2. Проаналізувати сильні та слабкі сторони системи моніторингу лікування, встановити які фактори та чинники сприяють її успішному розвитку та/або призводять до зниження ефективності отримання кінцевого результату.
3. Розробити рекомендації щодо удосконалення облікових та звітних форм з питань моніторингу лікування, затверджених чинною нормативно-правовою базою.
4. Надати пропозиції щодо визначення ключових індикаторів моніторингу та оцінки, реєстру даних та потоків даних, їх особливостей, що будуть використані при розробці електронної системи моніторингу лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні.
Територіальне охоплення та вибірка
До процесу моніторингу лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні залучені установи та заклади охорони здоров’я, що належать до різних категорій, а саме:
– управлінські структури, такі як Міністерство охорони здоров’я України, Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України.
– дві клініки національного рівня: Національна дитяча спеціалізована лікарня «ОХМАТДИТ» та Інститут епідеміології та інфекційних хвороб (клініка «Лавра»);
– 27 регіональних та 14 міських обласного підпорядкування центрів профілактики та боротьби зі СНІДом; а також
– 164 інших лікувально-профілактичних закладів.
Враховуючи розгалужену мережу закладів, що проводять моніторинг лікування в Україні та надають послуги з специфічного лікування ВІЛ-інфікованим особам, – пропонується провести дослідження у 10 регіонах країни, які були відібрані з урахуванням географічного (по 2 регіони зі сходу, півдня, півночі, заходу та центральної частини України), епідеміологічного (різні рівні поширеності ВІЛ – високий/низький) критеріїв, а також з урахуванням стану реалізації програм щодо розширення доступу до АРТ.
Таблиця 1.
Відбір регіонів згідно рівня захворюваності на ВІЛ-інфекцію в Україні станом на 01.01.2014 р.[1]
Географічний поділ | Рівень поширення ВІЛ на 100 тис. нас. | Загальна кількість хворих, які отримують АРТ станом на 01.01.2014 р. | Вірусологічна ефективність АРТ за 2013 р. (%) | |
Північ
|
Чернігівська область* | 275,8 | 1156 | 81,5 |
Сумська область | 90,3 | 441 | 81,3 | |
Південь | Одеська область* | 687,6 | 5291 | 77,9 |
Херсонська область | 125,9 | 1571 | 80,2 | |
Центр | Київська область* | 255,3 | 1479 | 78,6 |
Вінницька область | 128,5 | 1020 | 72,6 | |
Захід | Волинська область* | 159,7 | 705 | 65,7 |
Закарпатська область | 25,7 | 86 | 74,2 | |
Схід | Дніпропетровська область* | 697,8 | 7414 | 79,2 |
Харківська область | 104,2 | 1443 | 77,6 |
*темним кольором виділено області із найвищим рівнем поширення ВІЛ на 100 тис. нас.
Процес вибору закладів для збору необхідних даних відповідатиметаким критеріям:
– Для проведення інтерв’ю з ключовими особами пропонується залучити представників відділів моніторингу та оцінки усіх основних управлінських структур та медичних закладів в сфері лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу (щонайменше 4 фахівця національного рівня – управлінські установи, клініки національного рівня, та по 6 фахівців у кожному регіоні);
– Для відбору закладів регіонального рівня (Центри профілактики та боротьби зі СНІДом, інші лікувально-профілактичні заклади, де надаються послуги з лікування ВІЛ-інфекції), залучається робоча група з оцінки дослідження, яка приймає рішення на основі ефективності діяльності закладів (високі/низькі показники утримання на АРТ), інформації щодо географічного розташування закладів (місто, село), консультацій із зацікавленими сторонами, тощо.
Методи дослідження
– Напівструктуровані інтерв’ю з ключовими особами на національному та регіональному рівнях;
– Кабінетне вивчення документів та матеріалів (у тому числі, але не обмежуючись HIV/AIDS treatment and care in Ukraine, evaluation report, 2013, Клінічна оцінка для посилення систем (ClASS), оціночний звіт, 2014);
Картування потоків, обсягів та повноти даних з питань моніторингу лікування на різних рівнях (пацієнт ? заклад охорони здоров’я ? національний рівень).
[1] ВІЛ-інфекція в Україні. Інформаційний бюлетень №41