Проект виконаний Центром соціальних експертиз ІС НАНУзафінансовоїпідтримки UNDP
Час проведення проекту: 2002 – 2003 рр.
МетоюпроектуєдослідженнясучасногостануусферідотриманняправлюдинивУкраїні,атакождіяльностіорганівдержавноївладищодоїхзвітностітапрозорості.
Завданняпроекту, якіпотрібнореалізуватидлядосягненняосновноїмети:
Вибіркова сукупність:Таким чином, опитування проводилося в дев’яти областях України (Сумська, Дніпропетровська, Херсонська, Луганська, Вінницька, Полтавська, Івано-Франківська, Львівська), у Києві та АР Крим.
Вибірка дослідження охоплювала 1800 одиниць спостереження.
Зміст звіту по проекту:
Вступ
1. Методологія дослідження
2. Права людини та громадянина
2.1. Поширеність знань щодо правових норм серед населення України
2.2. Дотримання прав та свобод людини і громадянина в Україні
2.3. Рівень громадянської відповідальності та громадянської активності українського населення
3. Підзвітність органів влади
3.1. Можливість контролю роботи органів влади з боку громадян
3.2. Методи та форми контролю
3.3. Обізнаність громадян із діяльністю державних органів влади та недержавних структур
3.4. Проблеми, що виникають при зверненні громадян до державних структур
3.5. Рівень довіри населення до різних структур
3.6. Динаміка змін
Висновки
Висновки:
Сфера дотримання прав людини в українському суспільстві сьогодні перебуває у незадовільному стані. Як показало дослідження, населення України низько оцінює своє знання про права та свободи людини і громадянина загалом, а також, про нормативні документи, в яких ці права закріплені. Лише невелика частина опитаних (18%) погодилися з твердженням про те, що Україна – це держава, в якій дотримуються права і свободи людини. Причому серед прав, рівень дотримання яких є найнижчим, респонденти називають права особистості (право на недоторканність особи та недоторканність житла; право на таємницю листування, телефонних розмов; право на вільний розвиток особистості). Серед основних перепон на шляху правового існування суспільства опитані називають в першу чергу : нехтування владою правами людини та громадянина в Україні, а також недосконалість законодавства в Україні.
На тлі такої ситуації опитані визнають свою низьку готовність обстоювати права, вдаючись до акцій протесту.
Неабияку роль у справі розвитку правової держави відіграють державні органи. Одначе, саме ці структури (місцеві органи влади, міліція, Президент України, Адміністрація Президента України, Верховна рада, суди) згадуються респондентами як такі, з боку яких права людини порушуються найчастіше.
Серед характеристик демократичного суспільства важливе місце посідає відкритість та підзвітність органів влади. Одним з механізмів їх реалізації є контроль населенням діяльності органів влади, який на сьогодні мало реалізуються на практиці в Україні: переважна частина населення не бере участі у контролі за діяльністю владних структур. Основними причинами такої неучасті є відсутність такої можливості або відсутність потреби.
Загалом населення фактично зневірилося у вищих щаблях усіх без винятку гілок влади, що дається взнаки у низькому рівні довіри респондентів до цих структур. Викликають недовіру не тільки владні і політичні, а й взагалі переважна більшість суспільних інституцій, зокрема й громадських, котрі мають бути соціальним гарантом захисту прав громадян. На невисокий рівень довіри до державних та недержавних структур вказує обмежена частка звернень населення до тих чи інших установ. Серед тих, хто звертався до установ і не отримав відповідної допомоги, більшість не отримали задовільного пояснення причин невирішення їх проблеми. Близько половини респондентів (55%) залишилися незадоволеними процедурою вирішення їх проблеми.
Аналіз динаміки зміни поглядів респондентів щодо становища правової сфери українського суспільства (дослідження 1999 та 2002 років) засвідчує збільшення частки тих, хто вагається з відповідями на поставлені запитання – опитані мають більш невизначені погляди, порівняно з 1999 роком. Значно (втричі) скоротилася частка тих респондентів, які вказували в опитуваннях, що їхні права порушувалися. Разом з тим, рівень довіри до деяких інституцій зменшився майже вдвічі порівняно із 1999 роком.