Проект «Контроль епідемій ВІЛ/СНІД і туберкульозу в Україні»

Проект виконаний Центром соціальних експертиз ІС НАНУ  за замовленнямМОЗ України

Час проведення проекту: 2002 р.

Мета і завдання проекту:
Дослідження, метою якого була розробка програми соціального моніторингу і оцінки ефективності профілактичних заходів щодо ВІЛ/СНІДУ і туберкульозу, передбачало реалізацію таких завдань:

• аналіз оцінок експертів (лікарі, представники обласних і міських державних адміністрацій) щодо ефективності впровадження профілактичних заходів і шляхів їх удосконалення;
• виявлення рівня інформованості груп ризику з питань ВІЛ/СНІДУ і туберкульозу, аналіз джерел інформації і міри їх впливу на цільові групи;
• оцінка відношення окремих соціальних груп до проблем ВІЛ/СНІДУ і туберкульозу;
• вивчення поширеності ризикованих моделей поведінки в цільових групах, оцінка потенційних інформаційних можливостей щодо зміни таких моделей поведінки;
• з’ясування міри обхвату цільових груп профілактичними заходами щодо ВІЛ/СНІДУ і туберкульозу, ступінь їх сприйняття;
• розробка проекту технічного завдання для подальших етапів соціологічного дослідження по соціальному моніторингу і оцінки ефективності заходів, які здійснюються у межах проекту.

Вибіркова сукупність:
у групах підвищеного ризику щодо ВІЛ/СНІДУ вибрані такі об’єми вибірки – споживачі ін’єкційних наркотиків – 200 респондентів; жінки секс-бізнесу – 200 респондентів, учні ПТУ і Вузів – 400 респондентів. Географія проведення – 3 регіони (Центральний, Східний, Південний).
50 експертів. Як експерти виступили фахівці, які за своїми функціональними обов’язками або за родом суспільної діяльності повинні добре представляти основні напрями профілактичній діяльності щодо ВІЛ/СНІДУ і туберкульозу, обізнані щодо реального полягання справ в цій сфері. До вибірки потрапили 6 груп експертів:

• лікарі (гінекологи, наркологи, фтизіатри);
• представники обласних і міських адміністрацій;
• активісти недержавних організацій (НГО);
• працівники правоохоронних органів;
• соціальні працівники;
• соціальні педагоги.

Зміст звіту за проектом:
Розділ І. ВСТУП
Розділ ІІ. КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО МОНІТОРИНГУ
Розділ ІІІ. ТЕХНІЧНИЙ ЗВІТ
3.1. Методологія соціального моніторингу
3.2. Методика соціального моніторингу
3.3. Перелік скорочень
3.4. Методичні пояснення відносно розрахунку основних показників оцінки ефективності профілактичних заходів
Розділ IV. АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ
4.1. Джерела і урровень інформірованості про проблеми ВІЛ/СНІДУ і туберкульоза представників цільових груп
4.2. Відношення цільових груп до проблеми ВІЛ/СНІДУ і туберкульоза
4.3. Поведінка представників цільових груп
4.4. Оцінка профілактичних заходів представниками цільових груп
4.5. Експертна оцінка ефективності профілактичних заходів державних органів, суспільних організаций, міжнародних програм/проектів
Розділ V. Висновки

Висновки:
ОбізнаністьпредставниківцільовихгрупщодопроблемиВІЛ/СНІДУішляхівпередачіВіл-інфекціїєдостатньовисокою.
Значно менше опитані інформовані з проблеми туберкульозу, шляхів передачі і засобів його профілактики.
У регіональному розрізі найбільший рівень стурбованості розповсюдженням ВІЛ/СНІДУ і туберкульозу проявляють представники Донецького регіону, трохи нижче стурбованість цими проблемами у респондентів Херсонського регіону. Цільові групи Дніпропетровська виявили найменшу за всіх інших стурбованість цими проблемами.
Найбільш адекватне розуміння проблеми виявлення і лікування туберкульозу властиве ЖСБ, трохи менш адекватно оцінюють проблему туберкульозу студенти.

Найбільш адекватні знання про взаємозв’язок ВІЛ/СНІДУ і туберкульозу виявили ЖСБ і СИН.
В цілому респонденти оцінюють особистий ризик ВІЛ-інфікування і зараження туберкульозом як середній.
Соціальне оточення опитаних студентів включає значну частину людей, чиї моделі поведінки можна охарактеризувати як ризиковані щодо ВІЛ-інфікування.

Для молоді, що вчиться, характерні наступні моделі ризикованої сексуальної поведінки: низький вік початку сексуального життя; поширеність практики незахищеного сексу з партнерами.
Для СИН: значна сексуальна активність; поширеність статевих стосунків з СИН.
Для ЖСБ: висока частота надання сексуальних послуг; недостатній рівень захищеності сексу, особливо це стосується сексу з постійними клієнтами.
Роль міжнародних організацій і проектів в профілактиці ВІЛ/СНІДУ є особливо важливою в наступних сферах: надання матеріально-технічній допомозі, попередження передачі ВІЛ від матері до дитини, утворення ресурсних центрів і інформаційно-профілактична робот серед молоді.
Координація дій різних суб’єктів профілактичної роботи по ВІЛ/СНІДУ висока для заходів, розрахованих на населення в цілому, між державними і суспільними організаціями, і найбільш низька серед представників чутливих груп, між державними органами і приватним сектором.
Відсутність (недостатність) державного фінансування, брак, недостатність або низька якість інформаційно-просвітницьких матеріалів, методичних розробок і програм є чинниками, які в найбільшій мірі перешкоджають реалізації програм профілактики.

Публікації результатів проекту:
Моніторінг епідемії ВІЛ/СНІДУ. Оцінка ефектівності протідії (соціальній аспект) / Відп. ред. Ю.І. Саєнко. – К.: ПЦ «Фоліант», 2004.