Ситуаційний аналіз становища дітей та жінок в Україні

Проект виконаний Центром соціальних експертиз ІС НАНУ на замовленняUNICEF

Час проведення проекту: 2001р.

Ціль і задачі проекту: Провести ситуаційний аналіз положення дітей та жінок в Україні за допомогою аналізу статистичних даних, що вміщує показники за період 1991-2000 рр.

Зміст звіту по проекту:

Розділ 1 – вміщує аналіз демографічних показників;
Розділ 2 – аналізує показники економічного розвитку;
Розділ 3 – присвячено аналізу здоров’я немовлят, дітей та підлітків;
Розділ 4 – стосується соціального захисту дітей;
Розділ 5 – вміщує аналіз показників ВІЛ/СНІД;
Розділ 6 – характеризує стан освіти дітей та підлітків;
Розділ 7 – стосується аналізу дій органів влади.

Висновки:
Розділ 1:

• Продовжується депопуляція населення, що в значній мірі відбувається за рахунок молодих груп;
• Демографічна ситуація в Україні характеризується: низькою народжуваністю, високою смертністю, загальним старінням населення.

Розділ 2:

• На фоні макроекономічного зростання ВВП не відбувається реального поліпшення матеріального стану більшості сімей.
• Скорочується частка видатків на охорону здоров’я та освіту у державному бюджеті та частка витрат домогосподарств на медичне обслуговування та освіту.
• Не забезпечується належне виконання програм дитинства і материнства.

Розділ 3:

• Відбувається кумуляція негативного впливу на здоров’я дитини від немовлят до підлітків, і на початок дорослого життя практично здоровими є менше 10% дітей.
• Вірогідно, що зменшення смертності немовлят і материнської смертності  протягом останнього десятиліття сталося переважно за рахунок менших темпів зниження рівня медичної допомоги щодо темпів скорочення народжуваності взагалі. Бо водночас погіршилося здоров’я вагітних жінок, породіль і новонароджених, збільшилася  частота пологових і післяпологових ускладнень, зросла захворюваність дітей до 14 років, у тому числі онкологічна і генетично обумовлена.
• Всі показники здоров’я підлітків 15–17 років значно погіршилися, особливо ті, які безпосередньо залежать від явищ бідності, безробіття і соціальної дезадаптації, це – рівень захворюваності на туберкульоз, венеричні хвороби, наркоманія, алкоголізм. Спостерігається високий темп зростання захворювань статевої системи у дівчат-підлітків, а також поширення абортів під час першої вагітності, що є фактором ризику майбутньої неплідності. До того ж, триває посилення явищ соціальної дезадаптації підлітків і молоді, зростає злочинність неповнолітніх.
• Зросла кількість дітей-інвалідів. Перше місце у структурі причин дитячої інвалідності посідають хвороби нервової системи.

Розділ 4:

• За останні 10 років в Україні впав рівень захисту дитини в родині, особливо стосовно соціально-економічних прав. Звичайним явищем стали бідність, бездоглядність, соціальне сирітство, соціальна дезадаптація і недоїдання дітей.
• Суттєво знизився рівень державного контролю і турботи за розвитком і соціалізацією дітей. Внаслідок загострення економічної кризи впав рівень післяпологового обслуговування та медичного обслуговування дітей і підлітків, знизилася доступність дитячих дошкільних закладів, якість освіти і виховання.
• Економічне зростання останніх двох років не супроводжувалося адекватним зростанням витрат на захист дітей і задоволення їх соціально-економічних потреб. Залишаються недостатніми рівень і ефективність державного піклування за дітьми-сиротами, хоч в останні роки робота відповідних державних закладів значно пожвавилася. Водночас зросла приватна активність щодо встановлення опіки над дітьми, а також щодо усиновлення.

Розділ 5:

• Темпи ВІЛ-епідемії зростають.
• ВІЛ-інфекція набуває розповсюдження серед “основних” груп населення.
• Зростає кількості ВІЛ-інфікованих дітей.

Розділ 6:

• Зменшення обсягів бюджетного фінансування в першу чергу негативно позначилось на системі дошкільного та позашкільного виховання дітей та підлітків.
• Збільшення платних послуг у системі освіти ускладнює рівний доступ дітей та підлітків до навчання.

Розділ 7:

• Державна політика будується таким чином, щоб уникнути прийняття таких нормативних актів та зобов’язань, котрі б вимагали відповідного збільшення бюджетного фінансування у сфері охорони та захисту прав дітей і жінок.
• Створення спеціальної національної системи моніторингу ефективності державних програм та додержання чинного законодавства в сфері охорони прав дітей могли б привести до покращання соціального захисту дітей через більш раціональне використання коштів.
• Одним з пріоритетів державної політики повинно стати підвищення ролі жінок у вирішенні проблем дітей шляхом більш широкого доступу жінок до державних посад, які передбачають прийняття рішень стосовно вирішення проблем материнства та дитинства.