Дослідження з оцінки впливу Проекту «Розвиток потенціалу найбідніших громад»

Проект поширюється Українським фондом соціальних інвестицій (УФСІ), створеного для реалізації спільного проекта Світового Банку та Уряду України. Співробітники Центру соціальних експертиз приймали участь в проекті в якості соціологів та проводили соціологічне дослідження. 

За даними масового опитування 900 респондентів, тренінги в рамках проекту «Розвиток потенціалу найбідніших громад» проводилися дійсно у найбідніших сільських громадах, що послугувало значним поштовхом для зміцнення їхнього потенціалу й активізації розвитку.

Загалом цільову групу учасників тренінгів  склали: представники органів місцевого самоврядування; представники органів виконавчої влади районного рівня, депутати, керівники підприємств на територіях громад, керівники (формальні чи неформальні) об’єднань громадян; члени об’єднань громадян; жителі громад. Співвідношення окремих категорій учасників тренінгів різняться як по громадах, так і цільових питаннях тренінгових програм.

За результатами масового опитування, фокус груп та розширених інтерв’ю, усі тренінги оцінюються жителями громад та представниками органів влади як цікаві, достовірні, практичні, інноваційні, корисні. Майже всі учасники тренінгів набули на них нових знань, навичок і умінь, щоправда поки що не всі ці здобутки їм вдалося відразу реалізувати на практиці. За даними дослідження, 47% респондентів уже реалізують отримані на тренінгах знання, навички і уміння на практиці; 22% збираються застосувати їх найближчим часом; 16% поки що не знайшли сферу, де можуть їх застосувати. Не отримали ніяких нових знань на тренінгах лише 3% респондентів.

За час, що пройшов після початку тренінгів, спостерігається зростання ініціатив жителів громад. Так у різних громадах кількість ініціатив, що започатковані в результаті співпраці з соціальними партнерами (громада – місцева влада – бізнес), варіюють від 1 до 25; кількість ініціатив, спрямованих на залучення громадян до місцевого розвитку та/або участі у бюджетному процесі (т.з. громадські слухання тощо) – від 1 до 22; кількість ініціатив, пов’язаних із наданням соціальних послуг членам громади – від 1 до 20; кількість ініціатив, пов’язаних із покращенням навколишнього середовища та/або зменшенням екологічних ризиків на території громади – від 1 до 15.

Після проведення тренінгів ряд змін відбувся безпосередньо у громадах, охоплених  проектом. Зокрема, за оцінками 52-67% респондентів, спостерігаються тенденції збільшення:  1) кількості нових структур, створених для підтримки самоорганізації членів громади, включаючи громадські організації, асоціації користувачів, бізнес-клуби тощо; 2) кількості документів, розроблених/схвалених місцевою владою для встановлення/зміцнення соціального партнерства в громаді, визначення місцевих потреб у розвитку, залучення громадян до процесу прийняття управлінських рішень; 3) участі членів громади у розвитку громади. А от щодо бізнесу, розпочатого членами громади (нові зареєстровані підприємці/підприємства, ініціативи з розвитку туризму, кооперативи, кредитні спілки), то домінуючими є оцінки ситуації як такої, що залишається без змін (53%), хоча 46% респондентів схиляються до збільшення таких ініціатив також.

За час  проведення тренінгів (а в багатьох громадах вони розпочалися лише з  липня 2007 року) спостерігається певна  активізація участі жителів громад у діяльності різних громадських  утворень. Найбільше зросла участь жителів громад у громадських  асоціаціях, – її відмічають 59% респондентів (на думку 41% респондентів вона лишилася без змін). Значно менше активізується участь жителів громад у діяльності кооперативів (29%), кредитних спілок (15%), інших спілок (29%). При цьому варто враховувати труднощі нинішнього періоду суспільного розвитку, пов’язаного з економічною та фінансовою кризою в країні, коли імідж і роль кредитних спілок значно змінюються. Разом з тим, у досліджуваних громадах, де проводяться тренінги, не спостерігається зменшення участі жителів громад у цих громадських утвореннях.

Домінуючим  в оцінках членів громад також є бажання продовжувати практику проведення тренінгів і надалі. Так 66% респондентів переконані, що практика проведення тренінгів має бути постійною і охоплювати всіх бажаючих. Ще 38% респондентів переконані, що така практика потрібна для тих громад, де тренінгів не було. Сумніви щодо потреби у подальшому проведенні таких тренінгів, тим більше категоричні заперечення їх потреб зустрічають лише в окремих оцінках (6% та 2% відповідно).

Практично всі проектні компоненти та сфери, на які вплинув проект є актуальними для подальшого розвитку громад.

Всі опитані  респонденти виразили надію щодо подальшого продовження проекту.

Регулярність, ефективність та результативність громадських  слухань як форми організації  та самоорганізації громад передусім  залежить від ініціативності, активності та наполегливості жителів громад. У випадках вирішення нагальних проблем існує позитивний досвід проведення громадських слухань.

В усіх досліджених областях є попит  та умови для розвитку бізнес-інфраструктури, є робоча сила, підходящі приміщення або землі, є навіть інвестори та підприємці, готові вкласти власні гроші, однак через бюрократію жоден з запланованих проектів не реалізувався.

Самі  жителі громад часто зневірені щодо розвитку інфраструктури в регіоні  і не хочуть виносити ініціативи і лобіювати самостійно бізнес-інтереси громади, хоча взаємовідносини громад та бізнесу скоріше доброзичливі та взаємовигідні. З одного боку бізнес надає робочі місця та актуальні товари та послуги, з іншого боку, жителі громад є споживачами цих послуг та робочою силою.

Рівень  безробіття в досліджених областях зростав із занепадом сільської, та виробничої промисловості після  розпаду радянського союзу, до нині значна частина селян традиційно їздить працювати в міста. Стабільна  зайнятість на селі є лише у соціальній сфері. Однак, більшість населення виживає все ж таки за рахунок утримання власного господарства.

Очевидним є також занепад соціальної інфраструктури досліджених громад. Незважаючи на високий рівень потреби у об’єктах соціальної сфери, планів створення муніципальних або комерційних підприємств для обслуговування подібних об’єктів, за свідченнями респондентів, не існує.

В результаті дослідження  можна дійти загального висновку щодо досить високого потенціалу громадської  активності в усіх дослідженнях областях, який на жаль у багатьох випадках так і залишається нереалізованим. Перш за все слід відзначити брак місцевої ініціативи та брак фінансування. Відсутність же ініціативи найчастіше пояснюється відсутністю досвіду жителів громад – власного або запозиченого.

Усі категорії  опитаних зазначили виключну важливість та практичну користь від реалізації проекту „Розвиток потенціалу найбідніших  громад”, який, по-перше, продемонстрував  приклад та можливість вирішення  складних питань та взаємодії із органами державної влади, по-друге, явив собою взірець командної роботи всередині громади, корисний досвід у плануванні та реалізації проектів.