Корупція в органах житлово-комунального господарства, охорони здоров’я і санітарно-епідеміологічних службах в Україні на замовлення Світового Банку

Дослідження проведено з лютого по червень 2008 року

Мета проекту: розробити й впровадити інструментарій/керівництво для одержувачів послуг, щоб максимізувати їхнє антикорупційне поводження при зіткненні з корумпованими угодами в сфері послуг.

Завдання проекту:

• Визначити інформованість громадян щодо корупції в органах ЖКГ, охорони здоров’я, СЕС;
• Визначити ставлення громадян до корупційних дій;
• Виявлення громадської думки щодо природи корупції і шляхів розв’язання цієї проблеми;
• Виявлення основних соціальних передумов корупції у цих сферах;
• Виявлення найбільш поширених схем корупційних дій;
• Сприяння підвищенню рівня компетентності неформальних лідерів і громадських активістів щодо оскарження корупційних дій;
• Заохочення об’єднань підприємців, ЗМІ, 3-го сектору, громадян до активної протидії корупції;
• Розробити рекомендації щодо подолання корупції у цих сферах

Методологія та розподіл роботи

На етапі збору даних Центр соціальних експертиз застосував стандартні методи структуризації вторинних статистичних даних, контент-аналізу та проведення глибинних інтерв’ю з використанням структурованих опитувальних листів. Зокрема, ці методи включали такі заходи.

• Збір та аналіз даних, одержаних із різних джерел – баз даних опитувань, даних емпіричних досліджень, наукових публікацій.
• Здійснення контент-аналізу друкованих засобів масової інформації, Інтернет
• Проведення глибинних інтерв’ю з експертами.
• Було проведено 12 інтерв’ю: по три у мм. Львів, Донецьк, Макіївка, Київ. 2.4. Проведення 14 фокус-групових інтерв’ю

Було проведено:

• 3 фокус-групових інтерв’ю із споживачами медичних послуг (гг. Львів, Донецьк, Луцьк). Серед них – ті, хто лікувався за останній рік (операції, стаціонар, пологи) у приватних та державних медичних закладах.
• 1 фокус-групове інтерв’ю з представниками медичних закладів (м. Львів). Серед них – лікарі, санітари, медичні сестри);
• 2 фокус-групових інтерв’ю із споживачами послуг санітарно-епідеміологічних служб (гг. Львів, Донецьк). Серед них – керівники малих та середніх підприємств у сферах торгівлі, громадського харчування, послуг, промисловості;
• 4 фокус-групових інтерв’ю із споживачами послуг житлово-комунального господарства (мм. Макіївка, Донецьк, Львів, Луцьк).
• 2 фокус-групових інтерв’ю із представниками ЖКГ (мм.Львів, Макіївка). Серед них – керівники ЖЕКів.
• 2 фокус-групових інтерв’ю із представниками ЖКГ (мм.Львів, Макіївка). Серед них – майстри ЖЕКів.

ВИСНОВКИ

• Корупція й хабарництво присутні на всіх рівнях житлово-комунального господарства. Населення вважає таку ситуацію нормою свого життя. Низькі зарплати, нестача та висока плинність кадрів призводять до того що споживачі вимушені матеріально стимулювати старанність робітників, а керівництво закривати очі на подібні факти.
• Попри тотальне розповсюдження цих явищ, масштаби їх реалізації на рівні житлово-експлуатаційних контор є невеликими. У буденній свідомості зловживання у сфері ЖКГ асоціюються із дрібним хабарництвом, могоричами, підкупом чи особистими домовленостями з керівниками установ, списуванням коштів під невиконані роботи. Тобто, акцент ставиться на ті її прояви, з якими безпосередньо стикаються люди.
• Зміст поняття корупція серед керівників житлово-комунальної сфери є дуже широким від добровільних «подяк» і далі. Споживачі трактують її як дрібне хабарництво (примусове вимагання хабара). Майстри розглядають корупцію як хабарництво у великих розмірах та використання службового становища для особистого збагачення.
• Дрібна корупція зводиться споживачами послуг до двох частин: спонукання до нелегальних платежів, та розкрадання коштів із бюджету установ ЖКГ.
• Переважно дрібне хабарництво практикується у непрямій формі – через «натяки», на можливе неякісне виконання роботи, нестачу матеріалів та шляхом затягування часу у наданні певної послуги.
• Розкрадання коштів із бюджету установ ЖКГ може практикуватись через надання меншого обсягу послуг, шляхом виділення коштів під неіснуючі роботи, присвоєння куплених на бюджетні кошти матеріалів.
• Працівники, які займають керівні посади, заперечують свою приналежність до всіх форм корупції, які їм приписують. Більшість керівників вищої ланки, вважають, що основною формою корупції у відносинах із робітниками є «подяка», ініціаторами якої виступають, переважно, споживачі житлово-комунальних послуг, а існуючі упередження вважають результатом функціонування побутових стереотипів.
• На думку експертів у сфері ЖКГ мають місце наступні корупційні дії: дрібне хабарництво, отримання відкатів за вибір «певного» підрядника на тендері, розкрадання коштів із бюджету ЖКГ, шляхом завищення цін на виконувані роботи, кругова порука.
• Населення вважає, що найбільш корумпованими є такі структури ЖКГ як Водоканал, Міськгаз, та Теплоенерго. Їх переважно звинувачують у виставленні завищених рахунків та хабарництво у дозвільному секторі. Тоді як спеціалісти вказують на міські та районні адміністрації, які займаються, як правило, перевірками та видачею дозволів.
• Передумови зловживань на рівні керівництва установ ЖКГ можна звести до ланцюжка «звичка-можливість-безкарність», серед майстрів «пропозиція-традиція», споживачів – «стереотипи-традиції».
• Причинами зловживань серед керівництва ЖКГ респонденти вважають: відсутність контролю, безкарність, вплив моделей поведінки, успадкованих від радянських часів, залученість до системи владних відносин, тотальна корумпованість у державі та слабкість нормативної бази.
• Причинами поширення корупційних дій серед рядових працівників ЖКГ респонденти вважають: низькі зарплати у галузі, існуючі традиції платити хабарі.
• Причинами ініціативи корупційних дій із боку споживачів є притаманні ментальності споживачів: матеріальний інтерес, намагання вплинути на якість виконуваної спеціалістом роботи, впевненість у тому, що працівник очікує оплати, переконання, що робітникові треба віддячити за виконану ним роботу.
• Колективні уявлення споживачів лише частково відповідають дійсності. Їх песимістичний характер призводять до активізації хибних стереотипів, які, у свою чергу, стимулюють поширення корупції у житлово-комунальній сфері.
• Раціональні передумови протистояння корупції в сфері ЖКГ є досить значними за рахунок високого ступеню поінформованості щодо можливих способів протидії хабарництву, але цей позитив нівелюється відсутністю віри в їх ефективність.
• Емоційні передумови подолання корупції є нейтральними. Хоча не завжди емоції спонукають респондентів уникати хабарництва, але зате й не втримують від відмови приймати участь у подібних практиках.
• Внаслідок відсутності довіри до контролюючих структур у суспільстві замість установки на спротив корупції сформувалась пристосовницька позиція. Проте, колишня установка на необхідність вступати у неформальні відносини із працівниками ЖКГ поступово відступає у небуття й практикується все частіше із суто меркантильних міркувань.
• Усі учасники дискусії наголошують: для вирішення проблеми корупції у сфері ЖКГ слід покращити фінансування установ ЖКГ, посилити громадський контроль, запровадити більш жорстке законодавство та цілеспрямовано формувати негативне відношення до корупції й хабарництва у населення.
• Респонденти вказали три можливі способи налагодження фінансування установ ЖКГ: збільшення державних дотацій у цю сферу; скерування коштів у місцеві бюджети на розвиток галузі; переведення ЖЕКів на ринкову основу, коли споживачі повністю платитимуть за отримані ними послуги.
• Забезпечення конкуренції у сфері ЖКГ має всі шанси в боротьбі проти корупції. Найбільш оптимальним виходом у цій ситуації респонденти вважають ОСБ (Об’єднанням співвласників будинків).
• У зв’язку із закріпленням у ментальності громадян України схильність давати та брати хабарі, рекомендується проводити інформаційні кампанії, які б закріплювали у свідомості людей негативне ставлення до хабарництва.
• Окрім цього, на думку споживачів, необхідною є інформаційна кампанія, завдяки якій люди могли б дізнатися, куди вони можуть звернутися зі скаргою, якщо зіткнуться зі зловживаннями посадовим становищем.
• Проект Cвітового Банку «Голос громадськості», спрямований на покращення муніципальних послуг, був відомим двом третинам респондентів у Макіївці, проте, лише один із присутніх зміг сформулювати результат проекту – видання із просвітницькою метою низки публікацій та роздаткового матеріалу. Тоді як у Луцьку – ніхто не стикався з подібною ініціативою.
• Громадськість лише частково готова до виявлення спротиву негативним явищам, які мають місце у сфері житлово-комунального господарства. Через брак інформаційної та моральної підтримки, які б задали напрямок діяльності та примусили повірити місцеві спільноти в ефективність ініціатив. Ліквідація цих пробілів може стати прерогативою ЗМІ, громадських об’єднань та НДО.
• До найбільш ефективних заходів впливу громадськості на зниження корупції належать: відмова приймати участь у корупційних діях, подання офіційних скарг та отримання задокументованих відповідей, об’єднання з метою відстоювання своїх прав, самоорганізація мешканців із метою створення об’єднання співвласників будинку, громадський осуд.
• Стан медичної сфери в Україні є дуже складним. Погане фінансування галузі, відсутність реформ призводять до того, що пацієнти вимушені матеріально стимулювати інтерес лікаря до виконання його прямих обов’язків. За таких передумов дрібне хабарництво та побори виглядають практично закономірним явищем, і стали поширеною практикою.
• Зміст поняття корупція звужується пропорційно зростанню статусу респондента. Найширше її тлумачать споживачі медичних послуг, для них це явище асоціюється із дрібним хабарництвом (починаючи від добровільних «подяк» і так далі). Лікарі розглядають корупцію як хабарництво у великих розмірах та використання службового становища для особистого збагачення. Тож корупція, на думку споживачів медичних послуг, зосереджена на етапі спілкування пацієнт-лікар, тоді як медики, розглядають її на етапі взаємодії лікар-керівник та серед вищого керівництва
• Медицину, визнано, однією з найбільш корумпованих сфер українського суспільства. Корупцією просякнуті всі її рівні – від санітарки й до міністра. Хоча найбільш поширеною та регулярною за характером, згідно констатації експертів, є саме дрібна корупція. Саме вона стала своєрідною нормою нашого життя.
• Дрібна корупція за участі споживачів медичних послуг зводиться до: спонукання до нелегальних платежів, співпраці лікарів із фармацевтичними компаніями, торгівлі документами, видача яких є в компетенції медичних установ.
• Спонукання до дачі хабара практично немає інституційної специфіки. Практикується в усіх медичних установах від лікарні до поліклініки, лише видозмінюючи сценарій і мотив. Тут йдеться про наміряне небажання надавати послуги в тому числі перескерування до інших спеціалістів; затягування часу; зневажливе ставлення до пацієнтів; демонстраційно поверховий огляд, залякування пацієнтів.
• У ланцюжку споживання медичних послуг, виходячи із тверджень респондентів, корупція присутня на кожній ланці. Огляд лікаря, часто супроводжується «подяками» та «стимулами». Доступ до діагностичного обладнання доводиться оплачувати не в касу, а лікарю. Виписування рецепта може відбуватись під тиском фармаційного лобі, або «відкату» безпосередньо лікарю. Доступ до кваліфікованих лікарів і медсестринського догляду пов’язаний із хабарами. У той же час медики заперечують тотальну корумпованість процесу надання медичних послуг.
• Найчастіше хабарництво спостерігається в лікарнях (у зв’язку із плановими операціями) та пологових будинках. Лідерами за розповсюдженістю хабарництва визначаються такі галузі як: гінекологія, урологія, хірургія, стоматологія. Існує і регіональна специфіка поширення корупції. Найбільш корумпованою вважається столиця, далі йдуть великі обласні центри (при чому вважається, що корупція на Західній Україні поширена більшою мірою, аніж на Сході), далі малі містечка і села.
• Зі збільшенням рангу, відповідальності особи, знижується оцінка масштабності поширення корупції й змінюється уявлення про її характер, причини, ініціаторів. Лікарі з вищим рангом зазначають, що корупції в медичній сфері практично немає. Рядові лікарі, визнають – хабарництво й корупція в галузі присутні, ініціатором корупційних дій вважають переважно самих пацієнтів. Споживачі медичних послуг, у свою чергу, розійшлись в переконаннях: респонденти зі Львова вважають ініціаторами корупції у більшості випадків лікарів; мешканці міст Луцьк та Донецьк зазначили, що цей процес є двостороннім. Так, чи інакше, обидві сторони узаконюють, підкріплюють і стимулюють поширення хабарництва в медичній сфері.
• Серед основних факторів, які спонукають лікаря до хабарництва є корупція у медичній освіті, корупція при влаштуванні на роботу, вертикальна корупція, низький рівень зарплат у державній медицині та відповідний менталітет.
• Ініціативи дачі хабарів споживачами мають раціональне (як то, доступ до більш кваліфікованого персоналу, кращих умов лікування, економія часу, підтримка спеціалістів) та ірраціональне підґрунтя (як то, страх, поява відчуття гарантій, ментально закладена звичка).
• За твердженнями лікарів мотиви дачі хабарів пацієнтами є неадекватними. На їхню думку, гроші в такому випадку просто зроблять лікаря привітнішим і жодною мірою не вплинуть на його професіоналізм чи кінцевий результат.
• Усі респонденти погоджуються із твердженням, що отримання хабарів є цілковито незаконним і аморальним, тоді як стосовно дачі хабара оцінки коливаються від цілковитого неприйняття до повного виправдання.
• Колективні уявлення щодо масштабів поширення корупції та хабарництва в місті Луцьк є більш песимістичними, аніж реальна ситуація. Такий дисбаланс призводить до того, що в пацієнта формується уявлення про необхідність віддячити лікарю, навіть за умов коли цього ніхто не очікує. У Донецьку колективні уявлення про ступінь поширеності корупції відповідають дійсності лише частково. Це дає можливість як пацієнтам, так і лікарям визначати зручні для себе правила гри. Сформовані стереотипи щодо поширеності корупції на цій території не здійснюють визначального впливу на поведінку пацієнтів у сфері охорони здоров`я. У Львові загальні уявлення про міру поширеності корупції повністю співпадають з індивідуальним досвідом. Це у свою чергу, призводить до їхнього взаємного підсилення, а отже, сприяє формуванню установки на сплату хабара споживачами медичних послуг та відповідні очікування медиків.
• Раціональні передумови протистояння корупції й хабарництву в медичній сфері є незначними. Громадяни не знають яким чином можуть захистити свої права самотужки та до кого звернутись за підтримкою в цій справі.
• Емоційні передумови протидії поширенню корупції є суперечливими. Половина учасників груп демонструє значний емоційний потенціал у боротьбі з корупцією. Ці люди зазначають що навіть дрібне хабарництво, не може бути виправданим, ані перед обличчям страху, ані заради комфорту. Ще частина респондентів, готова лише мовчки засуджувати систему чи навіть схвалювати наявний порядок речей.
• Внаслідок відсутності довіри до контролюючих структур, у суспільстві замість установки на спротив корупції сформувалась пристосовницька позиція.
• Раціональні, емоційні та вольові аспекти протистояння громадян хабарництву в сфері медицини розвинені недостатньо. Найбільш активно спротив проявляється в емоційному вимірі, однак через брак знань щодо можливостей його реалізації та відсутність віри в ефективність відомих заходів виражається в невдоволенні та пристосуванстві.
• Усі учасники дискусії наголошують: для вирішення проблеми корупції у сфері медицини слід покращити фінансування галузі в комплексі та посилити державний контроль.
• Страхова медицина на думку респондентів здатна вирішити основні проблеми галузі, а саме: збільшення фінансування, посилення контролю, відсутність пропозиції хабарів. Реформування медицини є оптимальним виходом із кризового стану галузі та реальним фактором подолання корупції й хабарництва.
• Забезпечення конкуренції у медичній сфері буде досить ефективним у разі нарахування лікарям певного відсотку в залежності від числа їхніх пацієнтів, або ж із впровадженням страхової медицини.
• Посилення державного контролю на думку респондентів має відбуватись у двох напрямах. По-перше, через створення спеціальних можливостей подати інформацію щодо фактів хабарництва, через гарячі лінії, добровільні, анонімні анкетування. І, по-друге, через незалежні контролюючі організації, які здійснювали б перевірки на місцях.
• Не менш важливим є регулярне інформування громадськості про здійснені розслідування та покарання, а також роз’яснювальні роботи з населенням, які можуть стати прерогативою ЗМІ, громадських об’єднань та НДО.
• До найбільш ефективних заходів впливу громадськості на зниження корупції належать: відмова приймати участь у корупційних діях, об’єднання з метою відстоювання своїх прав, скарги, створення громадських комітетів, які б здійснювали перевірки, ініціювання громадського контролю, осуду та боротьба із байдужістю суспільства до проблем такого роду.
• Корупція і хабарництво є звичайною практикою у взаємовідносинах українського бізнесу та СЕС. Одним із позитивних зрушень цієї сфери респонденти визнають усталення корупційних схем.
• Попри тотальне розповсюдження зловживань, ця сфера не фігурує у буденній свідомості в якості найбільш корумпованої з огляду на: ментальну терпимість до дрібного хабарництва та взаємну зацікавленість сторін.
• Найбільш поширеною формою зловживань у цій сфері є дрібне хабарництво. Дещо в менших масштабах практикується незаконний «протекціонізм».
• У такого роду співпраці зацікавлені і підприємці, і службовці, тоді як потерпілий (у даному випадку суспільство) фактично виключений із діалогу і не має змоги відстоювати свої права .
• Корупційні дії мають місце, як правило, при перевірці об’єктів, видачі довідок, дозволів та практикуються службовцями усіх рівнів від рядового інспектора до найвищого керівника.
• Ранг працівника визначає характер і схеми зловживань, які він може практикувати. На рівні звичайних інспекторів мова йде, як правило, про дрібне хабарництво. Керівники середньої ланки також були помічені у незаконному протекціонізмі представників малого та середнього бізнесу. Керівники вищого рівня практикують хабарництво в особливо великих розмірах, отримують «відкати» з тендерів та здійснюють махінації з бюджетом.
• Схема корупційних взаємодій є усталеною: завершення перевірки супроводжується визначенням порушень та суми штрафу, який необхідно сплатити, після переговорів в акт заносять лише незначні порушення, скорочують суму стягнення, а інспектор за таку поступливість отримує винагороду.
• Така форма взаємодії як протекціонізм виникає у тих випадках, коли при відкритті бізнесу підприємець знайшов поручителя. Звернення «по знайомству» дозволяє йому визначити зручні схеми роботи із СЕС і тарифи за їх реалізацію. Також ця схема може виникнути, коли після першої серії перевірок між інспектором та підприємцем виникають більш довірчі стосунки.
• Хабарництво на етапі видачі дозволів та довідок має місце внаслідок тривалого їх оформлення, яке, в свою чергу, провокується надмірним навантаженням одного працівника СЕС.
• Корупційні схеми всередині санітарно-епідеміологічних служб мають форму вертикальної «подяки» та тиску на інспекторів зі сторони керівництва у зв’язку з перевірками підприємств, які підпадають під їхній протекторат.
• Працівники СЕС та споживачі їх послуг є в рівній мірі відповідальні за наявність корупції та хабарництва в даній сфері і діють відповідно до усталених принципів. Ці дві сторони є в рівній мірі ініціаторами корупційних дій, що носять системний взаємопідсилюючий характер.
• Причинами залучення бізнесу до корупційних домовленостей є скорочення витрат, збереження часу та здоров’я через залучення до відпрацьованість схем, недовіра до судів у питаннях оскарження дій державних структур, відсутність незалежної експертизи і, як наслідок, доказів неправильного висновку СЕС, незнання своїх прав та обов’язків.
• Переконання підприємців у неможливості ведення бізнесу без дачі хабара фактично призвела до традиції, при якій «допомога» працівникам СЕС розглядається, як певного роду співпраця, податок, умова успішного ведення бізнесу з визначеними взаємними обов’язками та тарифами.
• Причинами зловживань серед інспекторів СЕС є малі заробітні плати, наявність вертикальної корупції, відсутність контролю, наявність планових показників по штрафам.
• Спонукання до сплати хабарів не зустрічають жодного спротиву у свідомості підприємців. Йдеться про повну відсутність у них раціональних, емоційних чи вольових аспектів протистояння поширенню корупції.
• Підприємці скептично оцінюють перспективи боротьби із проявами корупції в СЕС. Вони наголошують на необхідності глобальних змін: у державній політиці щодо СЕС, в принципах роботи цієї структури та в потребі залучення громадськості до діалогу між підприємцями та перевіряючими структурами.
• Учасники дискусії наголошують: для вирішення проблеми корупції у сфері відносин бізнес – СЕС на державному рівні слід здійснити низку кроків – законодавчо змінити правові норми у сфері СЕС в сторону пом’якшення та модернізації; фінансово мотивувати працівників до більш сумлінної праці та запровадити більш жорстку відповідальність за здійснення правопорушень.
• На рівні СЕС слід регулярно проводити кадрові ротації, зменшити кількість ланок у структурі організації, запровадити політику профілактики і навчання.
• На рівні громад рекомендовано створити незалежні комісії, експертизи, лабораторії; активізувати контроль за участю НДО, поширювати інформацію про виявлених корупціонерів.
• Перспектива подолання корупції у цій сфері з’явиться лише разом з усвідомленням необхідності повного її викорінення. Формування такої установки за нинішніх умов є можливою лише завдяки громадським ініціативам.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

• Розглянуті нами взаємовідносини між громадянами та спеціалістами зі сфер охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, санітарно-епідеміологічних служб попри усю їхню специфіку, відмінне смислове наповнення та особливості перебігу мають деякі спільні ознаки. Зокрема, йдеться про тотальне поширення дрібного хабарництва та поборів, які сприймаються сторонами в якості традиційного закономірного явища. Безумовно, подібні процеси мають чіткі передумови. Погане фінансування, відсутність або млявість реформ у цих сферах, формують поблажливе, «розуміюче» ставлення громадян до спроб спеціалістів нелегально підзаробити. Населення апатично ставиться до ініціювання нових форм контролю чи заходів з метою протистояння корупції, та часто дає хабара керуючись логікою на зразок тої, що якісна робота неможлива без достойного стимулу. Як наслідок, корупційні схеми поведінки глибоко вплелись в українську ментальність та вкорінились у сучасних практиках. Виходячи із цих передумов можна виробити низку рекомендацій щодо протидії поширенню корупції та хабарництва у вказаних сферах.
• У зв’язку із закріпленням у ментальності громадян України схильності давати та брати хабарі. Рекомендується проводити інформаційні кампанії, які б закріплювали у свідомості людей негативне ставлення до хабарництва. Цілеспрямовано формувати у населення негативне відношення до корупції можна наступним чином:
• Пропаганда протидії корупції має уникати трактування громадян лише в якості потерпілої сторони, зі зміщенням негативу в сторону спеціалістів.
• Слід акцентувати на негативних наслідках дачі хабара для суспільства. Йдеться, зокрема, про те, що незаконна сплата коштів призводять до очікувань їх в майбутньому. Очікування хабара – здійснює психологічний тиск на споживача послуг, а це у свою чергу звужує свободу вибору. Таким чином добровільна практика з часом перетворюється на примус.
• Слід інформувати громадськість про те, що сплачені нелегально кошти зводять нанівець спроби реформування, чи покращення фінансування галузі. Завдяки забезпеченню державою робочого місця, техніки, мінімальної заробітної плати спеціалісти можуть вимагати нижчої оплати ніж їхні колеги, із приватних закладів. Останні ж, через невелику кількість клієнтів і сталі витрати, не в стані опустити ціни. Якщо б сплачені нелегально кошти були скеровані в державний бюджет чи в приватні структури, окремі спеціалісти втратили б надприбутки на користь покращення інфраструктури.
• Не менш важливим є переконання населення в тому, що хабарництво є злочином, тож подібна практика є цілковито аморальною.
• Негативне ставлення громадян до корупції та хабарництва повинно суміщатись із практичною протидією їй. Через брак інформаційної та моральної підтримки, які б задали напрямок діяльності місцевим спільнотам та примусили б їх повірити в ефективність власних ініціатив, у суспільстві відсутня культура протидії незаконним учинкам. Ліквідація цих пробілів може стати прерогативою ЗМІ, громадських об’єднань та НДО. Формування відповідної культури може формуватись наступним чином:
• Раціональні передумови протистояння корупції й хабарництву в українському суспільстві є незначними. Громадяни не знають яким чином можуть захистити свої права самотужки та до кого звернутись за підтримкою в цій справі. Тому актуальною буде інформаційна кампанія, завдяки якій люди могли б дізнатися, куди вони можуть звернутися зі скаргою якщо зіткнуться зі зловживаннями посадовим становищем.
• Оскільки, позитив поінформованості щодо можливих способів протидії хабарництву, нівелюється відсутністю віри в їхню ефективність. Слід доводити до відома громадян правила офіційних звернень. Зокрема, інформувати про те, що після трьох офіційних скарг, можна звернутись до вищих інстанцій і вимагати документального звіту про вжиті заходи від контролюючих структур.
• Громадськість незначною мірою готова до спротиву негативним явищам, які мають місце у сферах охорони здоров’я, ЖКГ та СЕС. Відчувається нестача інформаційної та моральної підтримки, які могли б задати напрямок діяльності і заставили місцеві спільноти повірити у ефективність їх ініціатив. Ліквідувати цей пробіл можливо шляхом висвітлення громадських антикорупційних заходів та їхіх успішних результатів у ЗМІ.
• Слід регулярно інформувати громадськість про здійснені розслідування та покарання через ЗМІ. Останній захід може вплинути у двох напрямках. По-перше, він повинен сформувати у спеціалістів установку на уникнення отримання хабарів від населення. Зникнення попиту неминуче призведе до зменшення пропозиції. По-друге, цей захід зніме у свідомості населення ефект «очікування», а тому нелегальних ініціатив із боку населення може поменшати.
• Колективні уявлення споживачів щодо поширеності хабарництва лише частково відповідають дійсності. Їхній песимістичний характер призводить до активізації хибних стереотипів, які у свою чергу, стимулюють поширення корупції у житлово-комунальній сфері. Тому слід урівноважити колективні уявлення та реальну ситуацію. Для цього слід пропагувати ухилення від сплати хабара у разі відсутності його вимоги. Починати роботу слід із міст де ступінь поширення корупції є найнижчим.
• Відчутні результати також можуть дати тренінги щодо перспектив і способів самоорганізації місцевих громад для боротьби зі службовими зловживаннями.
• Фактором активізації суспільства у боротьбі проти хабарництва й корупції може стати створення можливостей впливу на ситуацію, таких як:
• Ініціювання створення спеціальних можливостей подати інформацію щодо фактів хабарництва, через гарячі лінії, добровільні анонімні анкетування.
• Фінансування НГО, які б ініціювали громадський контроль, створювали об’єднання з метою відстоювання прав населення та інформували громадськість про результати своєї роботи.
• Попри однакову форму прояву корупції у цих сферах її характер та схеми реалізації суттєво різняться. Тому й деякі рекомендації щодо подолання цього явища мають специфічний характер.

МЕДИЦИНА

• Ініціативи дачі хабарів споживачами мають раціональне підґрунтя (от як, доступ до більш кваліфікованого персоналу, кращих умов лікування, економія часу, підтримка спеціалістів). Тому слід активно поширювати інформацію про альтернативні можливості отримання послуг на платній основі. Для цього ефективно було б створити сайт з адресами установ, цінами на послуги, відгуками клієнтів, форумом спілкування для потенційних споживачів.
• Пропаганда переваг страхової медицини, поширення інформації про установи які обслуговують по страховці може не лише відлучити частину населення від практики хабарництва, але й створити передумови для розширення популярності цього виду обслуговування.
• Оскільки у сфері охорони здоров’я найбільш гостро стоїть проблема хабарів на вимогу, слід ініціювати створення громадських комітетів (однієї з форм громадського контролю) при медичних установах.

ЖКГ

• Переважно дрібне хабарництво практикується у непрямій формі – через посилання, на нестачу матеріалів та шляхом затягування часу у наданні певної послуги через зайнятість. Тому слід інформувати громадськість про можливість ознайомлення зі щомісячним звітом, який готується цією установою, щоб мати змогу аргументовано відстоювати свою позицію.
• У зв’язку із відсутністю чітких процедур і правил в діяльності установ ЖКГ, ефективним було б створення невеликих центрів юридичного консультування мешканців зі спірних питань.
• Забезпечення конкуренції у сфері ЖКГ має всі шанси в боротьбі проти корупції. Найбільш оптимальним виходом у цій ситуації респонденти вважають ОСББ (Об’єднанням будинкових співвласників). Тому громадськість слід інформувати про переваги подібних об’єднань у ЗМІ.

СЕС

• У хабарах у цій галузі зацікавлені й підприємці, і службовці, тоді як потерпілий (у даному випадку суспільство), фактично виключений із діалогу й не має змоги відстоювати свої права. Тому слід активізувати контроль цього процесу зі сторони громадськості (в т.ч. за участі НДО).
• Причинами залучення бізнесу до корупційних домовленостей є в тому числі й незнання підприємцями своїх прав та обов’язків. Тому ефективним буде поширення спеціальної літератури на цю тематику.

І наостанок, проблему хабарництва в у цих сферах потрібно вирішувати в контексті боротьби з корупцію загалом в органах влади та державних установах. Оптимально було б запровадити комплексну системну програму подолання цього явища та регулярним інформуванням громадськості про її результати.