Проект «Стан розвитку громадянського суспільства в Україні»

Проект виконаний Центром соціальних експертиз ІС НАНУ за фінансової підтримки Freedom House

Час проведення проекту: 2002р.

Цільізадачіпроекту:
ГоловноюметоюдослідженнябуваналізрозвиткугромадянськогосуспільствавУкраїні,йогозакономірностейтаперспективчерезрозглядстануінститутівгромадянськогосуспільства,думкиекспертівтанаселенняУкраїнищодопроблемгромадянськогосуспільства.
Відповідно до мети проекту в процесі виконання роботи було поставлено такі завдання:

• вивчити інформованість населення України щодо питання громадянського суспільства;
• оцінити рівня розвитку інститутів громадянського суспільства в українському суспільстві;
• виявити взаємозв’язки інститутів громадянського суспільства;
• оцінити закономірностей та перспектив розвитку;
• визначити рівня дотримання прав та свобод людини та громадянина в Україні;
• визначити ролі держави у процесі розвитку громадянського суспільства;
• запропонувати комплекс заходів для підвищення ефективності функціонування та розвитку громадянського суспільства в Україні.

У ході проведення дослідження було зроблено оцінку стану розвитку громадянського суспільства в Україні, через аналіз становища та функціонування відповідних соціальних інститутів.

Вибіркова сукупність:
Загальнонаціональне опитування проводилося в усіх п’яти регіонах України та охоплювало дев’ять областей, АР Крим та м. Києві. Всього опитування було проведено у 21 місті (столиці України (м.Київ) та АР Крим (м.Симферополь), 8 обласних центрах та 11 райцентрах) та 12 селах областей. Було опитано1800 респондентів.
Експертне опитування проводилося у столиці (30 осіб) та шести обласних центрах всіх регіонів (містах Донецьку – 22 особи, Харкові та Львів – по 21 особі, у Сімферополі, Кіровограді та Сумах було опитано по 20 осіб). Всього було опитано 154 експерти. Було опитано експертів семи категорій, що представляють різні інститути громадянського суспільства (керівники засобів масової інформації, громадських організацій, політичних партій, депутати місцевих рад, керівники профспілкових регіональних об’єднань, священнослужителі, а також політологи).

Зміст звіту по проекту:

Розділ 1. Методологія дослідження
Розділ 2. Поширеність ідеї громадянського суспільства в Україні
Розділ 3. Розвиток інститутів громадянського суспільства
Розділ 4. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні
Висновки

Висновки:

• Значна частина опитаних не має чіткого уявлення про те, що таке громадянське суспільство та на яких основних принципах воно будується. Відповідно до визначень, які давали респонденти, ми змогли їх розділити на тих, хто схильний до демократичного устрою суспільства (таких виявилося 41%) та тих, хто вважає, що суспільство має будуватися на авторитарних засадах (20%).
• Одним з найбільш важливих принципів громадянського суспільства респонденти вважають забезпечення прав та свобод його громадян. До такого принципу громадянського суспільства, як незалежне від держави функціонування ринку товарів, праці та капіталу, респонденти ставляться дуже обережно, а часто і негативно.
• Економічні та політичні проблеми є для українських громадян найбільш важливими, і вони вважають, що для покращення становища як окремих громадян, так і всього суспільства потрібно, перш за все, проводити економічні, законодавчі та політичні реформи.
• Перепони, що існують на шляху розвитку громадянського суспільства, за оцінками експертів, у більшості можна подолати в першу чергу при проведенні економічних реформ, що дозволять налагодити всі інші сфери суспільного життя.
• За оцінками респондентів, більшість інститутів (окрім церкви) знаходяться в залежності від держави і дуже слабо або зовсім не впливають на прийняття рішень державними органами влади. Крім того, визначається байдужість державних органів влади щодо діалогу, співпраці з недержавними інститутами.
• Найбільш конфліктною структурою, тобто такою, що має найбільше конфліктів з іншими структурами, визнаються політичні партії та рухи.
• Найчастіше в Україні дотримуються права та свободи, що стосуються внутрішнього світу громадян, або реалізуються на осі взаємодії “громадянин–громадянин” або “громадянин–громадська організація”.
• Максимальне дотримання прав та свобод  громадян респондентами та експертами відзначається у тих сферах, де трансакційні витрати держави є мінімальними, інакше кажучи. там, де для їх реалізації достатньо невтручання. Там же, де реалізація прав та свобод потребує значних фінансових та організаційних зусиль, злам старих стереотипів, пошук принципово нових підходів до взаємодії держави з громадянином, виникають проблеми невідповідності декларацій реальному стану справ.
• В Україні, дійсно, існують інститути, вільні від контролю держави, але разом з тим вони “вільні” і від суттєвого впливу на неї. Українській ментальності притаманна звичка покладатися на особисті неофіційні зв’язки, що не мають правового визнання, та не довіряти своїй державі, тому що часто мають для цього серйозні причини.
• Навіть такий інструмент демократії як вибори, в Україні не став засобом створення влади. Значною мірою українці в силу різних обставин (в тому числі і порушення прав виборців) не обирають нову владу, а підтримують уже існуючу та незалежну від реальних інтересів рядових громадян.

Публікації результатів проекту:
Войтенко Т.О., Гончарук О.С., Привалов Ю.О. Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання / Відп. Ред.: Ю. Саєнко – К.: Стилос, 2002. – 368 с.