Соціологічне дослідження «Залучення громадськості до вирішення проблем корупції в органах місцевого самоврядування»

Дослідження проведене УкраїнськимФондом “Громадськадумка”(м.Львів), Фондом «Інтелектуальнаперспектива» у співпраці із Центром соціальних експертиз ІС НАНУ (м.Київ), Українськимцентромвивченнягромадськоїдумки “Соціоінформ”(м.Львів), Центромнауково-прикладныхдосліджень “Соціо”(м.Мелітополь) назамовлення “ДомуСвобода – Україна”

Час проведення: серпень – вересень 2005р.

Мета дослідження
Вивчення певних аспектів ставлення населення м. Стрий до корупції в органах місцевого самоврядування і місцевих служб, в тому числі пов’язаних з цією проблемою питань:

• буденне розуміння терміну корупція;
• основні причини існування корупції;
• причини, що сприяють поширенню корупції;
• соціальні проблеми, які породжує корупція;
• оцінка різними групами населення рівня корумпованості певних соціальних інститутів;
• рівень виявлення корупції;
• ставлення респондентів до хабарництва та боротьби із корупцією;
• пропозиції респондентів щодо подолання корупції;
• рівень інформованості населення про факти корупції;
• думка населення про можливість зменшення корупції.

За результатами соціологічного дослідження
Фондом “Інтелектуальна перспектива” були проведені громадські слухання в м. Стрий. Метою слухань було знайомство учасників слухань з результатами соціологічного опитування громадської думки в цих містах, а також розробка пропозицій щодо зменшення рівня корупції в органах місцевого самоврядування та місцевих службах.

Висновки для м. Стрий

1. Під корупцією респонденти в першу чергу розуміють “хабарництво” (82% осіб з числа тих, хто взяв участь в інтерв’юванні). Значно рідше корупція асоціюється із “перевищенням посадових повноважень для особистого збагачення” (45%) та “шахрайством, нечесністю”.
2. Серед основних причин корупції респонденти в першу чергу назвали такі фактори, як “існуюча економічна криза” (44%), “кругова порука чиновників” (38), “традиційний спосіб вирішення проблем” (37%). Практично рівномірно представлені об’єктивні, суб’єктивні та законодавчі фактори у поширенні корупції.
3. Серед факторів, що найбільше сприяють розповсюдженню корупції серед чиновників, респонденти насамперед вказали такі: “недостатній контроль за виконанням вже затверджених законів” (44%), “підтримка з боку чиновників організацій і компаній, якими керують їхні друзі та родичі” (42%), “надання чиновникам занадто багатьох прав” (41%).
4. Респонденти проявили дуже активну позицію у окресленні основних соціальних проблем, викликаних існуванням корупції, серед яких в першу чергу було виділено наступні: “зменшується життєвий рівень більшості населення” (65%), “зростає вартість товарів і послуг” (50%).
5. У питанні ступеня розповсюдженості корумпованості серед посадових осіб місцевих державних закладів та організацій в першу чергу слід відмітити – респонденти вважають, що корумпованість тією чи іншою мірою поширена у всіх місцевих державних закладах та організаціях. Чільне місце тут займають – *митниця, *податкова інспекція, *ВУЗи,  *відділення міліції, ДАІ та лікарні.
6. У питанні якості обслуговування і етики поведінки зі сторони посадових осіб місцевих державних закладів та організацій позиції респондентів розподілилися в межах таких варіантів відповідей, як погана чи дуже погана. При такій картині все-таки найкраще оцінена ситуація на телефонних станціях, в шкільній адміністрації, у відділеннях соціальної допомоги, в прокуратурі та середньо-спеціальних навчальних закладах. Найгірше виглядають ЖЕКи, лікарні, податкова інспекція, митниця та поліклініки.
7. Особисто з фактами корупції протягом останнього року стикалися 30% респондентів та 29% членів їхніх родин. Отже на основі особистого досвіду стикання з фактами корупції найбільш корумпованими вважаються лікарні, поліклініки та інші медзаклади (тут фігурує 75% голосів респондентів), ВУЗи (36%), школи та інші навчальні заклади (33%). Серед найменш корумпованих відмічено заклади зв’язку (4%), армію (5%) та війскомати (4%).
8. При цьому внаслідок особистого стикання з фактами корупції вважають себе постраждалими і матеріально і морально 41% респондентів, а матеріально – 36%. 43% респондентів змушена була платити хабарі під тиском чиновників.
9. Серед причин, чому довелося давати хабар 36% респондентів зазначили, що таким чином можливо швидше вирішити свої проблеми; 27%, відмітили, що це сталося через те, що держслужбовці вимагають хабар для позитивного рішення питання; 19% вважають, що без хабара неможливо отримати державне замовлення; а 15% давали хабар, бо всі так роблять.
10. З іншого боку 75% респондентів вважають, що все-таки існує можливість суттєво зменшити масштаби корупційних явищ; 13% респондентів відмітили, що є шанс повністю викорінити корупцію і хабарництво в Україні; а 12% респондентів вирішили, що з цим соціальним злом нічого не можна зробити.
11. Однак не такими оптимістичними є оцінки респондентів у питанні покращення ситуації у боротьбі з корупцією після виборів Президента України 2004 року. Тільки 3% з них відмітили, що ситуація суттєво покращується; 33% – що поступово покращується; 47% – що нічого не змінилося; а 5% – що погіршується.
12. У питанні зміни стилю роботи державних установ, то 5% респондентів вважають, що ситуація змінилася в гірший бік; 36% – що в кращий; а 48% – що нічого не змінилось.
13. Найефективнішим із заходів по боротьбі із корупцією вважається проведення атестації держслужбовців, а найменш ефективним – запровадження обов’язкового декларування доходів держслужбовців. Серед інших заходів, які, на думку респондентів, необхідно би було вжити, щоб ефективно боротися з хабарництвом та корупцією є посилення контроль за виконанням вже прийнятих законів; збільшення покарання за корупцію і хабарництво; відміна статусу недоторканості для суддів та депутатів.
14. Основними джерелами інформації про корупцію для 88% респондентів є телебачення; для 58% – преса; для 47% – знайомі та друзі; для 28% – радіо; для 19% – родичі; для 17% – особистий досвід. Практично не отримують такої інформації з Інтернету (2%); та від колег по роботі (1%).
15. При цьому 41% респондентів задоволені обсягами інформації про корупцію; 36% – ні; 24% – вагалися у своїх оцінках з цього питання.
16. 26% респондентів вважають інформацію про корупцію в ЗМІ достовірною; 42% – частіше достовірною чим недостовірною, 16% – недостовірною; 16% – не визначилися з цього питання.
17. За результатами дослідження можна зробити висновок про те, що «корупція» є наслідком низки факторів, які можна на три групи:

• Об’єктивні, пов’язані із становищем в державі (існуюча економічна криза, низькі зарплати держслужбовців, високі податки, існуюча система пільг та привілеїв, результати введення ринкових відносин, державне втручання в економіку, соціальна незахищеність, низький рівень життя). Ці фактори примушують в боротьбі за виживання вдаватися до незаконних вчинків обидві сторони, як чиновників так і населення. З іншого боку, поширення корупції на думку респондентів сприяють, на думку респондентів, поглибленню кризи в економіці і суспільстві загалом, утворюючи замкнуте коло.
• Суб’єктивні, пов’язані із менталітетом населення  (традиційний спосіб вирішення проблем, зниження рівня моралі в суспільстві, наслідки соціалістичного минулого). Ця група факторів є найбільш складною в плані протидії, оскільки вимагає тривалих і ґрунтовних зусиль по роботі із громадськістю; формування нових цінностей.
• Законодавчі, пов’язані із не достатньо жорсткою протидією корупції (кругова порука чиновників, бездіяльність влади, брак антикорупційного законодавства, безкарність посадових осіб). Цікаво, що до групи цих факторів можна віднести свідому неефективну роботу державних службовців, ускладнення певних процедур з метою спонукання до „хабарництва”.