Міграційний коридор Україна-Польща для домашніх працівників-мігрантів (MDWS)

Проект виконано Центром соціальних експертиз ІС НАНУ на замовлення МОП.

Менеджер Проекту: Чепурко Г.І.

Дослідження було проведено у вересні 2014 р.

Загальна мета дослідження – надання ключової довідкової  інформації та аналітичну підтримку проекту МОП Глобальної програми дій для домашніх працівників-мігрантів, щоб краще зрозуміти процес міграції українських робітників, які шукають роботу в якості домашньої прислуги за кордоном (з акцентом у Польщі) і краще допомогти зацікавленим сторонам сприяти гідній роботі для МДП.

Основні завдання дослідження: оцінити розмір і умови, канали і закономірності міграції для DW, виявити причини і наслідки процесу міграції, забезпечити нові елементи в дискусії щодо впливу існуючого соціально-економічного та інституціонального середовища на рішення про міграцію або повернення.

Реалізований обсяг вибірки:  20 респондентів.

1. Респонденти, які зараз перебувають у Польщі на роботі – 4 інтерв’ю.
2. Респонденти, які приїхали в Україну у відпустку -5 інтерв’ю.
3. Респонденти, які мали у минулому досвід роботи ДП у Польщі, але зараз проживають в Україні – 6 інтерв’ю.
4. Респонденти, які працюють у  Києві 5 інтерв’ю.

            Географія дослідження

Опитування було проведено в містах, селищах и т д. областях України і  Польщі: Варшава, Краків, Гданськ,  Луцьк,  Львів,Новояворівськ,  Мостиська, Старий Самбір, Самбір,  с. Яворів

Методи відбору респондентів

Варто відзначити, що в процесі реалізації проекту були задіяні наступні основні техніки для досяжності респондентів: метод снігової кулі та вільний пошук. На першому етапі, інтерв’юери приїжджали в села 30-ти кілометрової зони та запитували контакти осіб, які мають досвід роботи у Польщі, або зараз працюють там. Потім особисто, або через рідних налагоджували контакт із респондентом.

Результати дослідження:

Характерними рисами українсько-польського міграційного коридору є:

по-перше, інтенсивний, проте асиметричний рух через кордон, де більшість потоку становлять громадяни України, які мандрують до Польщі;

по-друге, переважання серед мігрантів вихідців із українсько-польського прикордоння, що обумовлено як географічною близькістю, наявністю розвинутого транспортного сполучення та прикордонної інфраструктури, так і історичними, культурними, мовними зв’язками, а також додатковими можливостями для відвідування сусідньої країни, доступними мешканцям регіону («малий прикордонний рух», шопінг-візи, «карти поляка»);

 по-третє, висока частка серед поїздок українців до Польщі таких, які мають за мету отримання доходу, або в результаті дрібної транскордонної торгівлі, або шляхом працевлаштування;

по-четверте, переважання моделі короткотермінової, проте систематичної циркулярної міграції.

Вивчення в рамках українсько-польського коридору міграції домашніх працівників підтверджує, що для цієї категорії трудящих в цілому характерні типові для українсько-польської міграції риси. Домашні працівники рекрутуються переважно із мешканців західноукраїнського регіону; мають великий досвід поїздок до Польщі; володіють мовою, шукають роботу за допомогою неформальних соціальних мереж; практикують тимчасові систематичні поїздки на заробітки, працюючи у польських домогосподарствах зазвичай у парі, коли з інтервалом 1,5-2 місяця одна працівниця замінює іншу.

Хоча під час опитування домашніх працівниць жодна з них не заявила про власний негативний досвід, ризики порушень їхніх прав існують, оскільки значна частина українських працівників-мігрантів, передовсім зайнятих у приватних домогосподарствах, не мають офіційно оформлених трудових угод, працюють лише за усною домовленістю. Ненормований робочий день, відсутність відпустки, неучасть у системі соціального страхування є за таких умов загально поширеними явищами.

Попри це, домашні працівниці в цілому позитивно оцінюють результати міграції, передовсім економічні, а також забезпечені нею можливості побачити світ, вивчити мову, збагатити свій життєвий досвід.

Враховуючи об’єктивну природу міграції до Польщі, її велике значення для добробуту багатьох українських сімей, а також зацікавленість польського суспільства у працівниках з України заходи із удосконалення регулювання українсько-польських переміщень населення, у т.ч. домашніх працівників-мігрантів, мають бути спрямовані на розширення можливостей транскордонної міграції, спрощення  необхідних для цього процедур, а також захист прав працівників-мігрантів.  З цією метою необхідне розв’язання двох ключових завдань: забезпечення легальності працевлаштування українських мігрантів в Польщі; розширення охоплення мігрантів системою соціального страхування. Це вимагає спільних зусиль України та Польщі, тісного міжнародного співробітництва.  Водночас, Україна повинна активізувати зусилля в напрямі удосконалення міграційного менеджменту також і в односторонньому порядку. Додаткових зусиль потребує і врегулювання сфери працевлаштування у домогосподарствах фізичних осіб всередині країни.

Рекомендації:

• Змінити установки та стратегії домашніх працівників по реінтеграції на внутрішньому ринку праці після повернення з пасивного пошуку роботи на активну позицію створення робочих місць для себе та інших членів родини. Для цього їм потрібні знання про особливості роботи приватних підприємців та малого бізнесу.
• Використання набутого домашніми працівниками соціокультурного досвіду у місцевих громадах (курси польської мови, екскурсії польською мовою тощо).
• Підвищення рівня правової свідомості домашніх працівників та роботодавців, шляхом правового інформування та рекламування позитивних досвідів. Для підвищення рівня довіри до інформації слід використовувати внутрішні соціальні мережі на рівні з офіційними каналами.

Активніше залучення домашніх працівників до створення власних громадських організацій чи волонтерських мереж, які можуть у майбутньому формувати проактивну позицію та групи тиску на уряди обох країн, з метою покращення легального становища домашніх працівників.