Стан цивільного захисту в Україні

Замовник:  Український науково-дослідний інститут цивільного захисту.

Термін виконання: березень – травень 2019р.

Керівник проекту: д.соц.н. Чепурко Гульбаршин Іскаківна

З метою наукового аналізу системи державного управління цивільним захистом України (далі – ЦЗ) було опитано представників трьох груп (кластерів), функціональні обов’язки (посадові інструкції) яких безпосередньо пов’язані із забезпеченням заходів ЦЗ: підрозділи ДСНС України (далі – ДСНС), органи Державних обласних та місцевих адміністрацій (далі – Державна адміністрація) та органи місцевого самоврядування (далі – ОТГ).

Опитування здійснювалося за двома анкетами. Перша анкета стосувалася питань реалізації державної політики у сфері ЦЗ. В другій анкеті представлено запитання, метою яких є напрацювання та визначення основних аспектів проекту Стратегії громадської безпеки та цивільного захисту України. За першою анкетою було опитано 1076 респондентів, а за другою – 1210 респондентів.

Основні висновки за результатами дослідження:

• Базуючись на сказаному вище, можемо зробити наступні висновки стосовно оцінки респондентами ступеню ефективності ЦЗ та ЄДСЦЗ:
• Переважна більшість опитаних (96%) вважають існуючу в Україні систему ЦЗ неефективною;
• До основних недоліків у сфері ЦЗ респонденти загалом та представники кластерів Держадміністрації та ОТГ відносять відірваність практики від суспільного запиту та нечіткість визначення сфери ЦЗ;
• Опитані наголошують на цінності життя та здоров’я людини, а найважливішим критерієм ефективності системи реагування на НП для них є оперативність дій підрозділів реагування;
• Найбільший вплив на рівень ЦЗ у регіоні, на думку більшості опитаних, чинить оперативність реагування сил та засобів ЦЗ у разі виникнення та ліквідації наслідків НС;
• Найбільш ефективними силами ЦЗ, що мають високий рівень готовності до дій, респонденти вважають пожежно-рятувальні підрозділи;
• До основних напрямів удосконалення системи реагування ЦЗ респонденти відносять підвищення оперативності як в сенсі зменшення часу проходження сигналу про спрацювання систем, так і в сенсі дій самих підрозділів реагування;
• Шляхами удосконалення системи запобігання ЦЗ респонденти вважають посилення заходів із навчання населення й підготовки посадових осіб і дерегуляцію державної системи нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки;
• ЄДСЦЗ отримала амбівалентну оцінку з боку всіх опитаних: з одного боку відзначається потрібність і важливість ЄДСЦЗ, з іншого боку робиться наголос на лише частковій спроможності ЄДСЦЗ вирішувати реальні завдання ЦЗ;
• Функціонування ЄДСЦЗ не вважається респондентами ефективним шляхом досягнення оптимального реагування на НП;
• Одним із пріоритетів удосконалення державного управління у сфері ЦЗ, на думку респондентів, є нормативно-правове уточнення існуючої сфери;
• Основним напрямом державної політики у сфері ЦЗ, на якому, на думку респондентів, варто зосередити увагу, є удосконалення методів і засобів захисту населення, матеріальних цінностей.

Практичне значення цих результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані при удосконаленні нормативно-правових документів у сфері цивільного захисту, у подальших теоретико-методологічних та прикладних дослідженнях цієї проблематики, зокрема щодо удосконалення методів і засобів цивільного захисту населення.